Цикл"Кримські сонети",до якого входить 18 віршів, написаний Міцкевичем під враженням двомісячної подорожі Кримом.Епіграфом до циклу Міцкевич узяв рядок з вірша Гете:"Хто хоче зрозуміти поета,повинен побувати в поетовій країні".Цим він одразу дав зрозуміти.,що задум циклу пов'язаний з його батьківщиною,а не з Кримом. Про патріотизм і ностальгію за далекою батьківщиною як провідний настрій "Кримськихсонетів":Головним героєм "Кримських сонетів"є мандрівник. Буйна природа Криму- це фон його роздумів, спільниця його тривожних снів, джерело жаданої душевної рівноваги.Образ вітчизни з ним скрізь: і коли він оповідає про плавання морем, і коли оплакує жертви ханського свавілля. Йому навіть здається, що рої ясних зорь, якими всіяний Чумацький Шлях,-то сльози польки -бранки, вияв її пекельної туги за рідним краєм.
Читання сонету" Акерманські степи".
Пливу на обшири сухого океану
Як човен , мій візок в зеленій гущині
Минає острови у хвилях запашні,
Що ними бур'яни підносяться багряно.
Вже морок падає. Ні шляху, ні кургану...
Шукаю провідних зірок у вишині.
Он хмарка блиснула, он золоті вогні:
То світиться Дністро, то лампа Акермана.
І вужа, що повзе зіллями таємниче...
Я так напружив слух, що вчув би в цій землі
І голос із Литви.Вперед! Ніхто не кличе.
Східний копорит,бездоганно описані пейзажі використані для відтінення переживань героя, який тужить за рідним краєм.
В сонеті "Буря" душевний стан ліричного героя передається через порівняння із безжальною бурею , яка здатна зламати та знищити,.Однак, вона не лякає героя-оптимізму йому надає відчуття,що поряд є друзі та віра.
В сонеті"Гробниця Потоцької"в основі сюжету -поширена в той час у Криму лепгенда про гробницю,збудовану для наложниці хана.Поет використав легенду для порівняння долі мандрівника-вигнанця, відірваного від батьківщини, з долею прекрасної польки,яка так і померла на чужині.В усіх сонетах яскраво виражена туга за рідним краєм.